Власний лишай? Є рішення!

1 Можливі причини захворювання
2 Клінічні ознаки
3 Лікування медикаментами і допоміжними способами
3.1 медикаментозні засоби
3.2 Допоміжні методи проти хвороби Девержі
4 прогноз
5 висновок

Червоний висівкоподібний волосяний лишай відноситься до хронічних (може тягнутися десятиліттями) запальним шкірним захворюванням з невивченою до кінця етіологією. Він був повністю описаний в 1856 році дослідником Девержі, в честь якого ця недуга отримав другу назву. Лишай Девержі найчастіше вражає дітей, але його виникнення у дорослих - не виняток.

Фото волосяного позбавляючи в збільшеному вигляді, де видно білясті лусочки.

Увага!
У процесі багаторічного дослідження цього дерматозу з`ясувалося, що може виникнути у віці від 2,5 до 75 років.
Коли виявляється власний лишай у дитини, то після загострення настає період ремісії, а в момент статевого дозрівання хвороба починає прогресувати.
У цю пору вогнища ураження захоплюють все більші кількість шкірного покриву.
Також вона рецидивує і в холодну пору року.

Можливі причини захворювання

Лишай Девержі, локалізований на шиї.

Червоний власний висівковий лишай - досить-таки рідкісний гетерогенний недуга (становить 0,03% від всіх шкірних хвороб), який імовірно (думки дослідників розходяться досі) підрозділяється як на спадкову, так і хронічну форму. Причому найчастіше діагностується перший варіант, і виникає він внаслідок наявності в організмі дефектного гена, який передається аутосомно-домінантно від батьків до дітей.

Однак його наявність не дає 100% впевненості, що ця недуга має обов`язково розвинутися. Спровокувати його може неправильний раціон, через якого настає гостра нестача вітамінів, особливо А.

Також цьому сприяють неправильний спосіб життя, слабкий імунітет, вплив на організм будь-яких зовнішніх негативних факторів (бруд, різкі температурні коливання і так далі). У таких ситуаціях можна вважати, що це набута форма.

Клінічні ознаки

Фото позбавляючи Девержі, розташованого на обличчі.

В основі клінічної картини даного дерматозу лежить патологічний перебіг, при якому виникає фолікулярний кератоз. Це означає, що гирла сально-волосяних фолікулів уражаються, в результаті чого утворюються дрібні фолікулярні морквяного кольору папули або вузлики конічної форми (конуси Бенье).

На фото зображені остіофоллікулярние папули.

Вони покриті ороговевшими білими лусочками, на поверхні яких знаходяться скорочення пушкообразние волоски (веретеноподібна атрофія).

Вогнища ураження, що зовні нагадують «гусячу шкіру» (при їх пальпації кінчиками пальців відчувається ефект «тертя»), в основному локалізуються в таких областях, як:

на першій і другій фаланзі пальців рук (Зазвичай з тильного боку), при цьому часто вражаються і нігті;
в шийному відділі;
в лицьовій частині (Частіше на лобі і щоках);
на волосяному покриві голови;
в області грудей і спини;
на ліктьових і колінних суглобах (Частіше в розгинальній області).

Зверніть увагу!
Нерідкі випадки, коли виникає тільки лишай волосистої частини голови, а інші ділянки при цьому не зачіпається.
У цій ситуації даний лишай в волоссі дуже схожий з микроспорией, псоріаз або себореєю, і відрізнити Девержі від цих хвороб може виключно фахівець, грунтуючись на візуальному огляді, але нерідко призначаючи і здачу ряду лабораторних аналізів.
Коли, наприклад, виявлений в волоссі у дитини лишай, його спочатку потрібно диференціювати з стригучий лишай, так як діти часто контактують з вуличними тваринами.

Нерідко гістологічне вивчення біологічного матеріалу потрібно для того, щоб диференціювати Девержі з червоним плоским лишаєм, хворобою Дар`ї, іхтіозом і блискучим позбавляємо, так як ця недуга дуже схожий з ними. Коли присутній еритродермія, то лікар виключає і Токсидермія.

На фото видно, як при ослабленому імунітеті всього за два тижні можуть розростися вогнища ураження.

На самому початку хвороби клінічна картина формується або стрімко, або повільно.

В останньому випадку діагностика особливо утруднена і також може знадобитися гістологічне дослідження, при якому в уражених осередках завжди простежується:

розширення волосяних фолікулів і прилеглих судин, яким властива помірна інфільтрація;
дистрофічні зміни в сальних залозах;
фолікулярний і розлитої гіперкератоз.

На фото видно наявність еритродермії, на тлі якої розташовані острівці здорової шкіри.

У 1980 році дослідником Гріффітс було описано 5 клінічних форм Девержі, але в силу того що класичний дорослий і класичний ювенільний види мають несуттєві відмінності виключно через вік хворого, то в сучасній дерматології класифікувати дану хворобу стали тільки по 3 типам:

форма, пов`язана з ВІЛ-інфекцією;
класична форма;
обмежена ювенільний форма.

Червоний висівковий лишай на голові, який зовні дуже схожий з себореєю.

Клінічне діагностування даного різновиду позбавляючи грунтується на таких факторах як:

конусоподібні фолікулярні папули, що формують ефект «тертя»;
на тлі еритродермії відзначається присутність ділянок здорової шкіри у вигляді острівців;
уражені осередки мають жовтувато-червоний (морквяний) або цегляно-червоне забарвлення;
присутній долонно-підошовний гіперкератоз;
спостерігається зміни нігтьових пластин;
відбувається утворення періфоллікулярной еритеми, зі схильністю до злиття;
спостерігається симптом Бенье.

Фото позбавляючи Девержі, розташованого на руці.

Лікування медикаментами і допоміжними способами

Після затвердження точного діагнозу лікування волосяного позбавляючи, як правило, проводиться амбулаторно. Оскільки ліки проти нього не винайдено і не існує якась певна інструкція по його ізлечіванію, то в цих цілях поєднуються як медикаментозні препарати, так і народні методи.

медикаментозні засоби

На фото зображений неотігазона.

Як було зазначено вище, нестача вітамінів може спровокувати хворобу Девержі, тому для лікування обов`язково призначається прийом таких вітамінів, як E, B2, B12. Також неодмінно прописуються синтетичні ретиноїди або перорально, або внутрішньом`язово, наприклад, відмінно себе зарекомендував неотігазона, а також Аевіт.

Зверніть увагу!
Ретиноїди мають ряд протипоказань і побічних ефектів, тому приймати їх потрібно строго за призначенням лікаря відповідно до призначення.

Зовнішньо рекомендується 2% саліцилова кислота, кератолитические препарати (отшелушивающие), гелі та мазі, в складі яких є вітамін А. Також ефективно діє березовий дьоготь. При еритродермії для кращого ефекту нерідко призначаються кортикостероїди.

Допоміжні методи проти хвороби Девержі

Фізіотерапія є відмінним допоміжним засобом проти боротьби з хворобою Девержі.

При такому захворюванні дуже добре сприяють одужанню сульфідні, радонові, трав`яні ванни, після яких можна на уражені осередки своїми руками нанести 44-60% водний розчин пропіленгліколю, накривши потім ці місця поліетиленовою плівкою. Уф-опромінення, фізіотерапія та морське купання також є ефективними допоміжними процедурами, які допомагають або вилікувати Девержі, або домогтися стійкої ремісії.

Зверніть увагу!
Багатьох цікавить, чи ростуть волосся після позбавляючи Девержі?
Насправді відповісти на це однозначно не зможе навіть фахівець, так як все буде залежати від ступеня ураження епідермісу і фолікулів.
Якщо на уражених зонах не утворилося глибоких рубців, то, швидше за все, волосся знову відросте.
Допомогти в цьому може цибулевий сік, перцева настоянка або гірчичні маски для волосся.
Те ж саме стосується питання, чи ростуть волосся після стригучого лишаю.

При затяжних випадках і частих рецидивах доцільно ефект від лікування закріпити в санаторіях.

Рекомендованими місцями в разі такого недуги є:

Нафталан;
П`ятигорськ;
Сочі-Мацеста і інші подібні.

Лікування Девержі слід починати з очищення ураженої зони від ороговілої шкіри. Якщо такі місця розташовані на волосистій частині голови, то разом з цим виникає питання, як видалити волосся на лишаї, адже вони вже, як правило, атрофовані і будуть заважати при лікуванні? З цією метою можна використовувати 4% епіліновий пластир, а якщо він протипоказаний, то волоски видаляються стерильним пінцетом.

Зверніть увагу!
Коли червоний висівковий лишай розташовується на голові, то її слід мити шампунем з сульфід селеном.
Якщо вогнища розташовані на тілі, то міняти одяг бажано слід кожен день.

При такому лишаї з народних засобів добре допомагає відвар з щавлю звичайного, яким протираються уражені місця.

Його готують в наступній послідовності:

Спочатку по 1 ст. л. коренів і насіння цієї рослини слід перемолоти.
Потім ця маса заливається л круто окропу.
Далі все кип`ятиться на повільному вогні близько 5 хв.
Після цього відвар остуджують і проціджують.

Щавель - прекрасний помічник при ураженнях позбавляємо

прогноз

При такому дерматозе прогноз звичайно сприятливий, але, не дивлячись на те, що на вагах не варто ціна людського життя, боротися з ним обов`язково потрібно, тому що якщо не лікувати Девержі можуть виникнути ускладнення у вигляді інфікування уражених ділянок або виникнення на них онкологічних новоутворень. Одужання або стійка ремісія при грамотному підході іноді настає через пару місяців, а нерідко на це йде кілька років. (Див. Також статтю Неприємний запах волосся: особливості.)

висновок

Неприємна проблема, яка виліковна

Наостанок слід зазначити, що якщо у людини був діагностований червоний волосяний лишай Девержі, то хворий підлягає диспансерному спостереженню у дерматолога не менше року. Якщо ви виявили на своєму тілі щось схоже на такий лишай, то не намагайтеся самі поставити діагноз, а краще зверніться за кваліфікованою допомогою до районного або міського ШВД, ну а відео в цій статті більш широко проінформує вас про цю недугу.

Різне