Олександр друзь інтерв`ю

ОЛЕНА, ІННА, МАРИНА ТА ОЛЕКСАНДР ДРУЗЬ - СІМ`Я ДРУЗЬ

Олександр Друзь: митники пропустили мене з кілограмом золота ...

ОЛЕКСАНДР ДРУЗЬ: ЖИВУ БЕЗ ВИЛЬОТУ

-Олександр, до того як послати в 1980 році заявку на участь в «Що? Де? Коли? », Ви пробували себе в інших інтелектуальних вікторинах?
-Коли вчився в десятому класі, команда нашої школи перемогла в конкурсі «Ти - ленінградець» на знання рідного міста. А дивлячись «Що? Де? Коли? »Вдома, сидячи на дивані,« клацав »питання швидше знавців. Тоді ще не розумів, що чим ближче до вовчка, тим гірше граєш.
Дізнавшись, що набирають нових гравців, написав заявку. Я вчився на п`ятому курсі, захищав диплом, і у мене був час їздити в Москву грати. Щасливчикам, що витримав випробування, представився сам Ворошилов і сказав, що ось тепер, коли ми прийшли, почнеться справжня гра! Я досить скептично сприйняв його слова і мав рацію: протрималися одиниці. Сам страшно переживав кожен раз, коли мене виганяли з клубу назавжди!
-Дозвольте, що означає «кожен раз виганяли назавжди»?
Олександр Друзь- Так-так, «назавжди» виявилося поняттям відносним. Перший раз я вилетів назавжди в 1983 році - тоді вилетіло дев`ять трійок (в ті роки грали не шістками, а трійками). Але в 1984 році Ворошилов вирішив дати шанс вилетів назавжди. Він попросив телеглядачів голосувати за тих гравців, яким треба дати можливість реваншу. У 1988 році я вилетів разом з більшістю знавців, і набрали новий клуб. Правила змінювалися - щоб підтримати інтригу, я вилітав ще два рази. Але вже більше 20 років - з 26 грудня 1992 року - живу без «вильоту назавжди».

Відео: Вечерний Ургант. Андрій Козлов і Олександр Друзь

ОЛЕНА Сашу ДРУЗЯ використовувати в корисливих цілях

-Олена (дружина Олександра Друзя), ви знайомі з Олександром з першого класу. Він і тоді вражав розумом та ерудицією?
Олена Друзь: - Ще як вражав! Він був тихий правильний відмінник, а я вічно базікала на уроках. Потім мене перевели в іншу школу, і я не згадувала про Сашка до 9-го класу.
Олександр Друзь: - А в 9-му класі 8 Березня я вирішив привітати всіх знайомих дівчат. Взяв записну книжку і почав їх обдзвонювати. З Оленою ми сім років не бачилися - ось я і запропонував зустрітися.
-Побачилися в 15 років, вже юнаком і дівчиною ... Олена, Олександр сильно змінився?
Олена Друзь: - Та яким був зарозумілим занудою, таким і залишився. Наша перша зустріч була жахлива - Друзь без зупинки розповідав анекдоти. У мене навіть голова захворіла.
-Чому ж тоді відбулася друга зустріч?
- Сашу я перший час використовувала в корисливих цілях: він робив за мене домашні завдання з фізики та математики. До того ж з ним цікаво було гуляти і ходити в музеї.
-Гуляти з друзями по Ленінграду? Це ж ніяких екскурсоводів не треба!
Олександр Друзь: - Тоді можна було взяти човен у Анічкова моста. І ми з Оленою брали човен і плавали по річках і каналах.
Олена Друзь: - Так у десятому класі відносини перетворилися в романтичні, а коли нам було по 23 роки, ми одружилися.

Відео: Олександр Друзь: «Я розумніший Вассермана»

НАШІ ДОЧКИ - НОРМАЛЬНІ СЕРЕДНІ ДІВЧИНКИ

-А потім у вас народилися дві дочки, такі ж інтелектуальні, як тато.
Олена Друзь: - Інна з Мариною - нормальні середні дівчинки, якими багато займалися, віддали в гарну математичну школу. Розумієте, освіченість і високий інтелект - це різні речі. Інтелект розвивається до 18 років - причому не стільки читанням книг, скільки заняттями математикою і логікою. А книги ми їм читали з трьох місяців.
Інна Друзь: - Батьки водили і возили нас по всіх місцях, про які ми тільки не просили. Ніколи в житті ми з Мариною не чули: «відійди», «не знаю», «не заважай». Але тато завжди намагався, щоб ми самі шукали інформацію. Пам`ятаю, років у сім я пристала до нього: «Що таке« ковбой »?». Мені сказали: «Ось словник, шукай. Прочитала? Тепер пояснюй ». Коли мені було 12 років, я знайшла у тата на столі книжку «Російська непідцензурна частушка». І негайно стала вивчати. Перші кілька сторінок, де все було політичне, розібрала швидко. А далі вперлася в масу незнайомих слів. Запитала у мами, а вона послала мене до тата, бо сама половину не знала.
-Я розумію, що у вас неймовірно інтелігентна сім`я, але жити в Росії і не знати матюків ...
-Олена Друзь: - Ні, прості-то слова я, звичайно, пояснила. Але в цій книжці зустрічалися настільки хитромудрі і несподівані конструкції ... (Сміється.)

Невеличка ЧОРНЕ ПЛАТТЯ ДЛЯ ІННИ ДРУЗЬ

-Інна, ви потрапили в телеклуб «Що? Де? Коли? »В 15 років. Страшно було грати в прямому ефірі?
Інна Друзь: - Навпаки! На камеру я просто не звертала уваги, а грала давно і успішно. Виступала на дитячих турнірах з 1991 року, хоча в телеклубі - тільки в 1995-му.
Олександр Друзь: - Довго не міг умовити дружину. «Їй тільки 15 років! Раптом телебачення її зіпсує? »- Переживала Олена. Але ведучий програми Володимир Ворошилов взяв її на слабо. «Ваша дівчинка, - сказав він, - все одно рано чи пізно зіпсується і без всякого телебачення».
Інна Друзь: - Переговори з Ворошиловим велися, природно, без мене. Мені дуже хотілося, але якби батьки сказали «ні» - пережила б.
-Напевно, найобразливіше в 15 років було б упустити можливість покрасуватися в чорному вечірньому платті ...
Інна Друзь: - Це був єдиний мінус телеклубу! Я ненавиділа сукні і на першій грі так впиралася, що мені дозволили грати в брюках і сорочці. Але відстояти це право мені не вдалося, і мама купила мені якесь чорне плаття.
Олена Друзь: - Це було неймовірно складно, тому що мої дочки терпіти не можуть магазини.
Інна Друзь: - У Москві плаття не сподобалося, і редактор повезла мене в бутик. Чотири години ми повзли в пробці по Садовому кільцю - і все заради безглуздого сукні.
Зараз я сукні ношу, але чорні не надягати категорично. Для мене маленьке чорне плаття - як для кого-то синій робочий комбінезон.

Відео: Ексклюзивне інтерв`ю Олександр Друзь 160910

ПТИЧИЙ ДВІР - КРИШТАЛЕВІ СОВИ І ДІАМАНТОВА

-Марина почала грати в клубі знавців пізніше Інни, але отримала «Кришталеву сову» раніше, ніж старша сестра. Не було ревнощів між сестрами?
Інна Друзь: - Я тільки зраділа: «Ура! На нашому пташиному дворі поповнення! ».
Олександр Друзь: - Марина отримала приз в грі, присвяченій 25-річчю «Що? Де? Коли? »У 2000 році, - там були знавці різних поколінь. Інна стала кращою в зимовій серії ігор 2003 року. У моїх дочок немає конкуренції, і їх маленькі сови стоять на полиці поруч з моїми великими.
-І скільки заповітних птахів у вас?
Олександр Друзь: - Шість «Кришталеві» і одна «Діамантова». Якщо знайдете в ній хоч один діамант, він ваш.
-Дайте-но я краще роздивлюся її очі і підставку!
Олександр: - Розглядайте розглядали, діамантів все одно не знайдете - вона так названа через особливу огранювання кришталю.
-Як ви возите сов з Москви додому, до Пітера?
Олександр Друзь: - Загортаю в футболки і не здаю сумку в багаж.
-Уявляю себе на місці митників, коли в ручній поклажі пасажира висвічується сова!
Олександр Друзь: - Коли я став кращим гравцем в Вірменії, було ще смішніше. Крім сови додавався приз від спонсора - п`ятилітрова каністра горілки у вигляді двоголового орла. Митники запитують, що у мене там. Кажу: «Орел з горілкою». Вони просвітили: «Дивись, до половини налили!». Але і три літри - це багато. Дозволено вивозити тільки два. Я сказав: «Давайте я зараз літр при вас вип`ю, а два з собою візьму?» - «Гаразд, Бог з тобою», - і пропустили.
А з Узбекистану в 2010 році я віз злиток золота зі зворушливою гравіюванням: «1 кг золота Олександру від ЦРУ». Митник пожвавився, але до зливка додавалася папір. У документі йшлося про те, що це сплав нержавіючої сталі і титану, а й правда подарований колективом ЦРУ - Центрального рудного управління міста Заравшана, де добувають золото.

За матеріалами tele.ru- Електронний журнал Glamlemon.ru рекомендує:

Грати весілля Марина Друзь і її наречений Веніамін приїхали зі Швейцарії до рідного Пітер (на фото - з Інною і її чоловіком Михайлом)