Іграшки для дітей до року

Помічаючи, що дитина не проявляє інтересу до нової іграшці, багато батьків вважають, що винна іграшка: нецікава, неприваблива і купують наступну. У манежі у малюка збирається з десяток різноманітних іграшок, але, жодна з них не захоплює його всерйоз.

У чому ж причина такої поведінки дитини: погані іграшки або малюк не любить грати?

А може бути у дитини не розвинена ігрова діяльність і батькам потрібно грати разом з ним, для того щоб навчити правильно грати? Однак спостерігаючи за деякими родинами, де в ігровій процес включені всі - і батьки і бабусі / дідусі, де щохвилини кожен пропонує дитині нову розвагу або іграшки (м`яч, брязкальце, м`яка звірятко), психологи прийшли до висновку, що таке нав`язливе «забавленіе» дитини йому тільки на шкоду. У малюка знижується активність, виробляється звичка бути стороннім спостерігачем ігрового процесу, а не підключатися до нього самого.

Відео: НЕПОТРІБНІ іграшки до року

Іграшки для дітей до року Уникнути і тих і інших помилок допоможе «золота середина»: дорослий показує і розповідає дитині про іграшку і способах гри з нею, грає з ним, керуючи процесом поволі, і залишає одного для самостійних занять. Так відбувається навчання і збагачення ігрового досвіду дитини: він тепер знає, як з нею грати і може надовго зосередитися на одній іграшці.

Вибирати час для навчання грі можна після сну і їжі, коли дитина спокійна, задоволений і жадає ігрової діяльності. Показуючи нову іграшку потрібно чітко промовляти, як вона називається, таке ж промовляння має супроводжувати і обігравання дій з іграшкою: «одягаємо колечко на паличку», «дістаємо маленьку матрьошку». Тільки активну участь в грі дорослого здатне мобілізувати увагу дитини і навчити його ігрового процесу.

Відео: Іграшки для самих маленьких. Іграшки для малюків до року

Однак тут важливо не переборщити з увагою. Тільки забавляючи малюка і не спонукаючи його до самостійних дій, можна виробити у нього споглядальне ставлення до дій інших, а велика кількість іграшок розсіє його увагу і не дасть можливості зосередитися на якійсь одній з них. Тому дуже важливо поряд з навчанням грі ще і вчити дитину грати самому. Для цього потрібно використовувати іграшки, які найбільше подобаються дитині і мають у своєму розпорядженні до гри. Для самих маленьких це можуть бути кубики, пірамідки, м`які іграшки, для дітей старшого віку - мозаїка, конструктор, дитячі мікроскопи. Але так само як будь-якої гри відповідає інструкція, так само їй повинно відповідати і навчання. У процесі навчання з`явитися досвідченість і з часом дитина навчитися самостійно розгортати гру.

Після ігор навіть самий маленькі діти повинні складати іграшки в спеціальний короб. Спочатку за допомогою дорослих, а потім і самостійно. Прищеплюючи любов до порядку, батьки заодно посіють в душі дитини і дбайливе ставлення до речей та іграшок, акуратність. Починати таке навчання краще з ігрової форми, яка зрозуміла і приємна дитині. Так набагато легше залучити його до процесу збирання і виробити звичку забиратися за собою, навіть якщо він не розкидав іграшки, а грав у спокійний дитячі настільні ігри.