Інтерв`ю з максимом аверіним

Наближається Новий рік В СІМ`Ї Аверін НЕ ПРОСТО УЛЮБЛЕНИЙ СВЯТО, А Й РІДКІСНА МОЖЛИВІСТЬ СОБРАТЬ ВСІХ РАЗОМ. ЖУРНАЛ Прикрась ялинку У КВАРТИРІ МАМИ МАКСИМА Аверін - Галина Вікторівна. Підтверджується: ТУТ У ВСІХ ХОРОШИЙ ПОЧУТТЯ ГУМОРУ, стіл ломиться, ТАК І НОВОРІЧНІ ІСТОРІЇ ЗАВЖДИ НАПОГОТОВІ ДЛЯ ІНТЕРВ`Ю.

Відео: Прес мікс. Інтерв`ю з Максимом Аверіним

ВСІХ грошей не заробиш

-Одного разу я повернувся після всіх відпрацьованих ялинок і корпоративів о четвертій ранку і зрозумів, що розділити свято ні з ким. Людей-то повеселив, а сам буду зустрічати Новий рік на самоті. Сумно стало, тоскно. І коли вже зібрався з невеселими думками лягати спати, пролунав дзвінок: за дверима стояли всі мої друзі з шампанським і гучними привітаннями. Після цього я жодного разу не працював в новорічну ніч. Завжди відпочиваю, влаштовую канікули аж до старого Нового року. Всіх грошей не заробиш!
Новий рік - найулюбленіше свято -до сих пір асоціюється з тим моментом, коли мама діставала з антресолей стару курну коробку з новорічними іграшками, і ми починали наряджати ялинку. Неодмінно живу, пахучу, пухнасту.
Прикраси були простими, нехитрими, але їх дбайливо зберігали, загортаючи після свят в газету - щоб не побилися. Раніше ж не було таких ялинкових іграшок, як зараз. Пам`ятаю, як у 2000 році перед Новим роком поїхав в ГУМ за подарунками. І вперше побачив неймовірної краси прикраси: розписані вручну кулі, шишки, сніговики ... Я просто отетерів і почав скуповувати все підряд! На той момент мені виповнилося 25 років, і треба було міняти паспорт. На виході з ГУМу наряд міліції вирішив перевірити у мене документи. Оскільки після дня народження пройшов місяць, паспорт поміняти я, звичайно, не встиг, а «дякувати» наряд не збирався, мене, з пакетами в руках, забрали у відділок. Жах ситуації полягав в тому, що в цей вечір через кілька годин у мене був спектакль! кожен
артист знає: не з`явитися можна тільки через смерть, решта не приймається. Загалом, не пам`ятаю як, але в усьому розібралися, і я встиг в театр до підняття завіси.
Останнім часом помічаю, що чим раніше починається передноворічна істерія, прикраси магазинів і настирлива реклама, тим менше відчуваєш наступ свята. Люди годинами пихтять в пробках і збивають один одного з ніг в магазинах, щоб в запалі новорічної лихоманки купити масу абсолютно непотрібних речей.

Відео: "Лінія життя" з Максимом Аверіним

ІНТЕРВ`Ю З Максим Аверін: ОБОЖАЮ СВОЇХ ШАНУВАЛЬНИКІВ

-Мабуть, тому щороку напередодні 31 грудня ви відлітаєте великою компанією зустрічати свято в теплі країни?
-Ми обов`язково беремо з собою атрибути нашого Нового року: пляшку радянського шампанського і диск з фільмом "іронія долі". А олів`є струганий з підручних продуктів. Так що Новий рік у нас самий що ні на є традиційний. Їздимо склалася компанією років шість вже.
Звичайно, не обходиться деколи без дорожніх пригод. Два роки тому летіли на острів Самуї в Таїланді. Коли приїхали в Шереметьєво, з`ясувалося, що рейс грунтовно затримується. Ми провели вісім годин на готелі при аеропорті. Потім все-таки полетіли, але спізнилися на стикувальний рейс в Бангкоку. Недовго думаючи взяли там мікроавтобус на всю чесну компанію з десяти чоловік, через дванадцять годин пересіли на паром. В дорозі провели майже дві доби! Але на місці нас чекали друзі, які добралися днем раніше і приготували все для зустрічі Нового року.
Тому я переконаний: секрет будь-якого свята - хороша компанія і власний настрій. Якщо ти не в гуморі, створюйте його собі самі.

-Яким, наприклад, чином? Не всі ж можуть дозволити собі поїздку на острови.
-Веселощі можна влаштувати всюди. Пам`ятаю, які вечірки шуміли в моїй скромній орендованій квартирі на початку 2000-х. Як привітний господар я з шостої вечора різав олів`є, робив оселедець під шубою, заздалегідь варив холодець. Готувати люблю і вмію, хоча зараз роблю це дуже рідко, до того ж не їм м`яса ... А тоді все було по-іншому! Столик на кухні не міг вмістити і половини тарілок. Тоді я знімав з петель міжкімнатні двері і клав її на пару табуреток - стіл готовий. Для усіх, хто входив в квартиру неодмінною умовою був новорічний костюм. А після перших келихів шампанського ми починали грати в шаради. Під бій курантів обов`язково спалювали папірець з написаними бажаннями і випивали келих шампанського з попелом до дна. Робимо це і зараз - працює!
Минулий Новий рік зустріли на Мальдівах. Щоранку я виходив на пірс, пірнав в океан. І ніхто мене там не впізнавав - ну, я так думав ... Напередодні від`їзду звідкись з кущів виринула жінка, російська, і ввічливо попросила сфотографуватися з нею. А потім додала: «Я всі ці дні за вами спостерігала, хотіла підійти за автографом, але не наважувалася». (Сміється.) Обожнюю своїх шанувальників - вони самі делікатні в світі.

МИ З БРАТОМ ЗАВЖДИ ВІДЧУВАЛИ Мамина любов

-Скільки років вам було, коли побачили першого Діда Мороза?
-Додому до нас Дід Мороз ніколи не приходив, це точно. Уявіть собі однокімнатну квартиру радянської планування, половину якої займає піаніно, а на решті площі проживають батьки, двоє дітей і собака. Дідові Морозу зовсім не було де у нас розвернутися! Ми з братом і мамою сміємося, що економили на ньому. Так що Дід Мороз і Снігуронька, напевно, з`явилися в дитячому саду.
Але, незважаючи на важкі часи, ми ніколи ні від кого не залежали. Мама працювала цілу добу, ночами шила для клієнток. Якийсь час і обробкою квартир займалася. Ми з братом завжди відчували мамину любов. При цьому вона нас не розпестила, а виростила самостійними людьми. Старшого брата я в дитинстві обожнював. Генка був мені і нянькою, і захистом. А якщо хтось у дворі задирався, я тут же говорив: «Та ти знаєш, хто мій брат ?!». Найжахливішим був день, коли його забрали в армію. (Сміється.) Потім брат взяв мене до себе на роботу в автосервіс під час шкільних канікул. Ще я в кондитерській школярем працював - коробки з тістечками розвантажував. Підробляти почав з дванадцяти років, зарплату мамі віддавав. Не втомлююся повторювати, що вона у мене фантастична жінка. З мамою у нас тісний зв`язок досі: Генка адже рано одружився, майже відразу діти народилися. А я поки безсімейні, тому мама про мене особливо печеться. Збирає усі, хто виходив матеріали, часом лає: «Ну чому я від продавщиці в магазині дізнаюся, що вчора показували передачу з тобою ?!». Я ж не з тих акторів, хто розсилає SMS-ки: дивіться серіал зі мною в головній ролі на такому-то каналі.
У п`ятдесят років мама розійшлася зі своїм чоловіком, кинула курити, отримала інфаркт і вперше в житті сіла за кермо. Ну, водить вона не дуже,
хоча і не визнає цього. Як аргумент хвалиться: «У мене навіть 120 буває на спідометрі!». Після однієї з таких гонок її зупинив автоінспектор і попросив документи. Вона, простягаючи їх, з гідністю зауважила: «А ви знаєте, чия я мати? Мій син -Глухарь! ». Міліціонер не розгубився: «Так? А у мене мати - куріпка! ». Це називається, мама пече.

МАКСИМ АВЕРІН ІНТЕРВ`Ю: МУЖИК ДО СТАРОСТИ Наречений

-Галина Вікторівна, ви Максима питаєте ще, коли він вам онуків подарує? Або перестали?
-Зараз не питаю. Бачу, що у сина дійсно немає часу на особисте життя, він викладається в роботі на сто відсотків. Ось ми зібралися сьогодні всією сім`єю тільки завдяки «Теленеделе», чесно! А так зазвичай спілкуємося за допомогою дзвінків, хоча живемо в сусідніх під`їздах.
До слова, Максим якось збирався одружитися. Він тільки-но закінчив школу, готувався вступати до театрального - і раптом приголомшив мене новиною: «Мама, я одружуся!». Для мене це був шок. Навіщо заводити сім`ю в такому ранньому віці ?! Попереду інститут, потрібно робити кар`єру, та й на
що, власне, сім`ю утримувати? Я знала дівчину, з якою він зустрічався. Він не раз наводив її до нас додому. Але я чітко розуміла, що його бажання одружитися - юнацький порив. Категорично заявила, що я проти весілля і ця помилка може дорого йому коштувати. У нас був досить серйозний конфлікт. Але мені здається, що Максим і сам в глибині душі розумів мою правоту. Потім він цілими днями став пропадати в інституті, і відносини з тією дівчиною зійшли нанівець. А через кілька років син сказав мені спасибі.
Максим: Ой, насправді мама не була так вже проти! (Сміється.) Але абсолютно точно можу сказати: раз щось не трапляється, значить, і не повинно було.
Галина Вікторівна: Максиму потрібна дружина, яка зможе їздити з ним на гастролі і розуміти, що зйомки часом закінчуються пізно вночі, а вранці знову потрібно на майданчик. Актрису поруч з ним теж не уявляю - двом зіркам важко ужитися. А жертвувати собою заради чоловіка теж невірно ...
Але Максиму лише 38 років - чоловік в самому розквіті сил! Не дарма кажуть: мужик до старості наречений! Коли онуки, Поліна і Діма, були зовсім маленькими і я з ними няньчила, він з ноткою ревнощів у голосі говорив, мовляв, мама, і для моїх майбутніх дітей сили прибережи. Зараз Поліні - чотирнадцять, Дімі - шість, а у Максима дітей поки немає. Ось я і думаю: ну хоч самій народжуй! (Сміється.) А що, зараз це актуально!
Максим: Поліна у нас вже доросла дівчина, у неї з`являються свої дівочі секрети. А Діма - маленький і дуже сильний чоловічок. Після важкої аварії півтора роки тому він переніс кілька операцій, але не закрився, чи не озлобився, а продовжує дивувати своєю добротою.

Відео: Інтерв`ю з Максимом Аверіним. Ранок з губерній. Gubernia TV

ЗА ВСЕ ВДЯЧНИЙ БОГУ

-В кінці грудня прийнято під водити підсумки. Яким був для вас рік, що минає?
-Доля підносить нам багато сюрпризів, головне - вчасно побачити і бути готовими. 2013 року я вдячний за приємні несподіванки, в першу чергу в роботі. У театрі випустив дві потужні прем`єри: «Отелло» і «Лондон Шоу» по знаменитій п`єсі Бернарда Шоу «Пігмаліон». «Лондон Шоу» - тригодинний спектакль, і я не покидаю сцени практично ні на хвилину. З мене і сльози, і піт ллють в три струмка, величезна кількість тексту, але я щасливий! Так буває, коли займаєшся по-справжньому улюбленою справою. Успіхом вважаю свою роль собаки в експериментальному комедійному серіалі «Чарлі», у нас такого ще не робили. Ми відзняли один сезон, де я і як режисер працював над кількома серіями, тепер ось чекаємо прем`єру і сподіваємося на продовження. Другий рік граю свій моноспектакль «Все починається з любові» в різних містах Росії і країнах СНД. Пора виходити на наступний рівень: плануються гастролі в Західній Європі. Нарешті, дай Бог, встигну напередодні Нового року заїхати в нову, відремонтовану квартиру. А значить - новосілля бути! Я розставлю всі свої складені поки в стопки книги - у мене значна бібліотека. Розвішу все подаровані мені картини, і, про щастя, у мене буде камін - символ затишку, про який я так давно мріяв.

-Судячи з усього, вам доведеться подумати над тим, що загадати під бій курантів ...
-А я ніколи не знаю, що напишу на тій самій папірці, яку треба спалити і випити з шампанським! Це народжується в останню хвилину. Навіть в Єрусалимі, стоячи біля Стіни плачу, як дурень не знав про що просити! Все у мене є: рідні та друзі поруч, всі живі-здорові, робота улюблена. Все добре! Тому я написав одне слово: «Спасибі!». Нехай я буду одним з тих небагатьох, хто нічого не просить, а просто за все вдячний Богу. І так з наступаючим!

За матеріалами tele.ru- GlamLemon.ru рекомендує: